неділя, 13 березня 2011 р.

Світ змінився

Минулого тижня пережив одну мить, коли зрозумів, не маю часу і права розслабитись хоч на хвилину. Вперед без зупину. Адже які сильні можуть бути зміни, якщо ми цього дуже захочемо.
Рік тому разом із студентами міжнародних відносин та іноземних мов розпочали безкоштовні курси англійської мови для дітей з інтернатів. Спільно розробили методику, продумали систему контролю, мотивації і запустили. Спочатку була одна група, потім ще одна і ще одна.
Вже тоді я побачив феномен, що з одного боку студенти, які, маючи змогу посидіти в кав’ярні чи в соц. мережах - вконтакті, однокласниках чи фейсбуці, свідомо пішли на конфлікт із внутрішнім «я». Адже в цей час готувались до занять і йшли в інтернат до дітей, щоб навчити їх іноземної мови. Створити для них можливість бути конкурентними в цьому житті.

З іншого боку, навряд чи є в світі багато дітей, які у 5-6 класах, ще й із не зовсім благополучних сімей, самі захочуть йти на заняття і вчитись чогось невідомого. І не просто йти, побавитись, а й вчити то все. А такі діти знайшлись.

І це ще не все. Ще приємніше було потім. На заняття прийшли двоє діток – сказали, що вони теж хочуть вчити мову, - «наші друзі сказали, що тут є така можливість і ми хочемо вчити».

Гарантії, що здобуті учнями знання зіграють вирішальну роль у їх житті чи, що це вплине якось на студентів, не має. Це їх життя. І відповідальність теж їхня. Але що точно знаю. Що діти, що студенти вже змінились. Вони вже інші. Вони знайшли силу волі підійнятись і піти вперед – не егоїстично для себе, а для когось, разом з кимось.

На цьому все не закінчилось. З діток, що вчились в інтернаті, ми побачили дуже наполегливу дівчинку, спрага якої до знань вразила б мабуть 90-річного професора. Завдяки власникам двох готелів нам вдалось домовитись там про стажування для неї. Після цього вона ще більше змінилась. Тепер вона ледь не щодня телефонує і каже, - «допоможіть мені із хімією, німецькою, математикою. Мені ж вступати скоро в технікум. А я не розумію цих прикладів».

Це зараз так. А на першому занятті англійської мови було інакше. Вона посиділа півгодини і сказала, – «я нічого не розумію, мені ні до чого це навчання». Встала і вийшла з кабінету…
Це зміна довжиною у 10 місяців…

Щось змінилось... Це важко описати і мабуть ще важче повторити. Бо це треба пережити, воно має йти зсередини. Але цей світ вже точно не такий як був раніше. Одна маленька дія змінила його. Бо все розпочалось з одного простого кроку: «Привіт, маю ідею проекту, давай зустрінемось».

Подзвоніть саме зараз – нехай це буде божевільна думка, але якщо вона комусь потрібна, вона вже важлива. Світ насправді такий гнучкий, він тільки і чекає від нас рішень…

До речі, зараз ми розпочинаємо 2 рік проекту англійської мови для багатодітних та малозабезпечених сімей. Шукаємо як студентів чи просто молодь, що готова викладати англійську мову, так і дітей, яким потрібні такі знання…

1 коментар:

  1. це мені нагадало легенду про хлопчика, який рятував морських коників від сонячного проміння...можливо, він не врятував всіх, але для кожного, кого він встиг кинути у воду досхід сонця, продовжувалося життя. Зміни залежать від кожного з нас :)

    ВідповістиВидалити