Світ змінився

Минулого тижня пережив одну мить, коли зрозумів, не маю часу і права розслабитись хоч на хвилину. Вперед без зупину. Адже які сильні можуть бути зміни, якщо ми цього дуже захочемо.
Рік тому разом із студентами міжнародних відносин та іноземних мов розпочали безкоштовні курси англійської мови для дітей з інтернатів. Спільно розробили методику, продумали систему контролю, мотивації і запустили. Спочатку була одна група, потім ще одна і ще одна.
Вже тоді я побачив феномен, що з одного боку студенти, які, маючи змогу посидіти в кав’ярні чи в соц. мережах - вконтакті, однокласниках чи фейсбуці, свідомо пішли на конфлікт із внутрішнім «я». Адже в цей час готувались до занять і йшли в інтернат до дітей, щоб навчити їх іноземної мови. Створити для них можливість бути конкурентними в цьому житті.

З іншого боку, навряд чи є в світі багато дітей, які у 5-6 класах, ще й із не зовсім благополучних сімей, самі захочуть йти на заняття і вчитись чогось невідомого. І не просто йти, побавитись, а й вчити то все. А такі діти знайшлись.

І це ще не все. Ще приємніше було потім. На заняття прийшли двоє діток – сказали, що вони теж хочуть вчити мову, - «наші друзі сказали, що тут є така можливість і ми хочемо вчити».

Гарантії, що здобуті учнями знання зіграють вирішальну роль у їх житті чи, що це вплине якось на студентів, не має. Це їх життя. І відповідальність теж їхня. Але що точно знаю. Що діти, що студенти вже змінились. Вони вже інші. Вони знайшли силу волі підійнятись і піти вперед – не егоїстично для себе, а для когось, разом з кимось.

На цьому все не закінчилось. З діток, що вчились в інтернаті, ми побачили дуже наполегливу дівчинку, спрага якої до знань вразила б мабуть 90-річного професора. Завдяки власникам двох готелів нам вдалось домовитись там про стажування для неї. Після цього вона ще більше змінилась. Тепер вона ледь не щодня телефонує і каже, - «допоможіть мені із хімією, німецькою, математикою. Мені ж вступати скоро в технікум. А я не розумію цих прикладів».

Це зараз так. А на першому занятті англійської мови було інакше. Вона посиділа півгодини і сказала, – «я нічого не розумію, мені ні до чого це навчання». Встала і вийшла з кабінету…
Це зміна довжиною у 10 місяців…

Щось змінилось... Це важко описати і мабуть ще важче повторити. Бо це треба пережити, воно має йти зсередини. Але цей світ вже точно не такий як був раніше. Одна маленька дія змінила його. Бо все розпочалось з одного простого кроку: «Привіт, маю ідею проекту, давай зустрінемось».

Подзвоніть саме зараз – нехай це буде божевільна думка, але якщо вона комусь потрібна, вона вже важлива. Світ насправді такий гнучкий, він тільки і чекає від нас рішень…

До речі, зараз ми розпочинаємо 2 рік проекту англійської мови для багатодітних та малозабезпечених сімей. Шукаємо як студентів чи просто молодь, що готова викладати англійську мову, так і дітей, яким потрібні такі знання…

По 100 гривень на львівянина або як підійняти економіку (прийнамні почати)?

70 млн на початок... Або майже по 100 гривень на львівянина...

Поки всі захопились кризою. Непомітно в економіку Львова влилось 70 млн гривень. Що це за кошти? - Кошти, яких раніше не було... Це гранти – кошти які не потрібно повертати і по яким не потрібно нічого сплачувати. Частина з цих коштів пішла прямо в економіку міста, частина опосередковано. Але так чи інакше, а їх могло і зовсім не бути.А звідки вони все ж взялись? – Це гроші по великим інфораструктурним проектам, і просто по маленьким дрібязковим, але так важливим всім – як із соціальної точки зору, так і концептуального розвитку міста.

Німецький урядовий банк KfW, GTZ, Королівсто Нідерландів, національні грантові програми – це все донори, які повірили Львову і конкретним людям, що стояли за підготовкою кожного проекту і надали нам гранти.Щодо результатів проектів, вони вже теж видимі - від корисних буклетиків до траспортної стратегії Львова – речей яких також у нас ніколи не було.

Отож порахуємо ключові аспекти – 2,6 млн євро від Європейського банку реконструкції та розвитку, 500 тисяч євро від Німецького урядового банку KfW, проекти МАТРА КАП від Королівства Нідерландів... цей список можна довго продовжувати... Тобто це кошти і робота, яку отримали львівяни силами самих львівян але коштом закордонних країн. Мабуть інноваційний все-таки спосіб розвитку економіки... А головне результативний... Тобто від звичайної поліграфічної компанії до потужної консалтингової фірми отримали замовлення на певну продукцію чи певні роботи на потреби міста, а фінасування надійшло вже ззовні.

Щодо інших міст...може не лише ми такі розумні... знайти бодай якусь інформацію дуже важко... Мабуть не усі беруть це до уваги, такий невидимий ефект економіки.

Щодо ЄС, то можна чітко сказати – нові учасник ЄС за ці кошти роблять грандіозні речі.... Польща – вони навіть дороги ремонтують за гранти. Всі цифри пізнаються у порівнянні.

Орієнтовний загальний бюджет Львова на 2009 рік – 1,5 млрд грн. То 70 млн гривень грантів цьогоріч – це майже 5 % від нашого бюджету. Досить значні кошти.

Що ж, очікуємо наступного року ще більше...

Гривню недооцінили. Хто сказав? - Біг-мак!

Гривню недооцінюють які мінімум вдвійчі. Реальна вартість доллара на сьогодні 3,95 грн. Але Україна не одна країна, що так зневажливо ставиться до своєї валюти. Така ж ситуація в Росії, Китаю, Туреччини. Трохи більше люблять свої валюти Японія, Канада, Польща - вони недооцінили свою валюту на 5-10%. Натомість Швейцарія мабуть пройшла курси "полюби себе сам". Її валюта переоцінена (!!!) на 58 %. Таким є дослідження авторитетного The Economist.

Обрахунки велися за індексом Біг-мака.

Це такий валютний курс, за якого Біг-мак в будь-якій країні повинен вартувати стільки ж як і в Америці. Чим більше він коштує, тим більше переоцінені гроші тієї чи іншої країни.

На сьогодні Біг-мак виробляють в більш ніж 120 країнах.

Згідно цього курсу доллар вартував би 3,95 грн. За загальним рейтингом гривня займає третє місце в світі серед найбільш недооцінених валют. Гривня нище своєї реальної вартості на 52%.

Гривні настав час нікого не слухатись і зміцнитись. Чи реально це? Ні!

Але все що нереально для одних - реально для інших. Питання не в тому як це зробити, а хто на це наважиться !?!

До нас їде ЄБРР...

Цього тижня Львів підписав угоду із Європейським банком реконструкції та розвитку про підготовку кредитного фінансування в обсязі 50 млн євро. Львів у своєрідний спосіб вирішив боротись із фінансовими реформами (не пишу "кризою", адже вважаю зараз недоречним вижвання його, воно дуже усіх бентежить). Залучаємо кошти ми на вічне... на дороги... Як воно вийде розпорядитись цими коштами покаже час. Але чомусь я маю чітке переконання, що краще ніж завжди. Я мав можливість спілкуватись і дивитись в очі керівникам цієї європейської установи - в них горять очі щось зробити... Вони занадто серйозні, щоб бути мрійниками, знадто прагматичні, щоб не знати нашого менталітету, й безперечно занадто амбітні, щоб провалити такий проект. Та й наші посадовці вже не ті, що були раніше. Є люди, яким не потрібно грошей, визнання, пафосу, їм потрібен результат і можливість щось зробити...
А робити доведеться 3 роки. Саме десь за такий час маємо зробити більше десятка вулиць за європейські кошти. Щоправда ми ще не маємо цих коштів, це так би мовити попередня угода, підписанням якої банк підтверджує свій намір співпрацювати з містом з метою підготовки до запланованого кредитного фінансування. Окрім того підписана угода потребуватиме ще погодження сесії Львівської міської ради.
Планований розмір кредиту: 1-й транш – до 25 млн. євро; 2-й транш: на суму 25 млн. євро без зобов’язання щодо надання коштів, можливість надання якого буде залежати від умов та положень, які мають бути визначені в наступних договорах, зокрема кредитною угодою. Водночас дана угода не породжує жодних юридичних зобов'язань здійснювати чи приймати кредитне фінансування, а банк береться залучити ще таку ж суму двома траншами від Європейського інвестиційного банку.
Наступним кроком, у випадку досягнення відповідних домовленостей між банком та Львівською міською радою, повинно стати укладення кредитної угоди.Ніяких зобов’язань міська рада за цим договором не несе, окрім сплати комісії в розмірі 40 тисяч євро за оцінку проектів. Це внесок міської ради у співпрацю з банком. Натомість банк зі свого боку як вклад в співпрацю залучає та оплачує послуги консультантів. Зокрема від ЄБРР в місті вже з 12 січня працює консультант. Він спільно з міською радою визначав пріоритетні проекти фінансування. Дядько дійсно працював.
Зараз багато говорять, чи не найде на нас кризи США у сенсі неможливості повернути кридит. Взагалі я не противник кредиту, хоча і не аж шалений прихильник. Але як зауважив мені один дуже вагомий чоловік, місто ніколи не буде банкротом, навіть якщо не зможе проплатити взятих на себе повноважень.
Порівняємо переваги та недоліки кредиту.
Серед переваг, ми беремо одні гроші, до прикладу 50 млн євро, через 10 років віддаємо 50млн євро + 6% річних(це орієнтовна прикидка) 80 млн євро.
Середньорічна інфляція (це згрубша 20%) вплине на нашу суму її знеціненням орієнтовно в 10-15 млн євро.
по-друге іноземні кошти дають нам можливість залучити іноземні компанії із світовим досвідом, до прикладу по іншому ропекту із ЄБРР вже на "Львівелектротрансі" (курує усі трамваї і тролейбуси міста) працює над розробкою бізнес-плану компанія, що розробляла логістику усіх трансопртних шляхів в ЄС. No comments. До речі за грантові кошти банку (в даному випадку за 1,4 млн євро) - це вже по третє.
Та й зрештою досвід кризи ще Рузвельта нам підказує такі речі. Як на мене вже "заяложені" вислови - в час кризи кошти треба вкладати в розвиток інфраструктури, а не продавати державне майно.
Співпрацювати на таких умовах, погодьтесь таких відсотків, які пропонують нам ЄБРР, ЄІВ ми ніде не знайдемо... Це точно вигідніше, ніж продати щось з комуналки чи майже задарма віддати землю...
Ну а що ж недоліки - а вони теж є ... Але які точно сказати зможе лише якийсь чарівник. Адже по перше, схема тиких кредитів в нас ще не має закінченого досвіду. А якщо й має, то це швидше були випадкові речі, ніж цілеспрямовані дії... А закордонний досвід під нашу ментальність не прирівняєш...
Що бачу вже? Це не до кінця розуміння усіх процесів та схем співпраці... Але воно прийде...
Як побачимо першу зремонтовану дорогу чи колію, то стане зовсім інакше сприйняття цього.
Хоча нам треба навчитись цінувати це вже і цінувати тих людей, які приносять нам нове бачення нових перспектив... Їх не так багато, але вони віддані і ними може стати кожен...
Це я вже знаю на всі 100%!
Далі буде крутіше!!!